Я в Дрездені короче.

Тиждень пройшов з того часу, як я прибула до подруги до Польщі. Тиждень метань та роздумів про те, що робити. У Польщі запровадили для українців право перебування на території до 18 місяців. Моя подруга обіцяла допомогти з роботою та реєстрацією, але минув тиждень, біженці поступово заповнювали Польщу, а я все сиділа у невідомості.

Сидячи в чатах для біженців, я вирішила, що треба їхати до Німеччини, бо я більш-менш знаю німецьку хоча б. У Німеччині біженці мають 3 можливості: вільне перебування протягом 90 днів, Geflüchtete і Flüchtlinge. Щоб жити та працювати в Німеччині, потрібно отримати статус Geflüchtete.

Спочатку я розмістила резюме на всіх сайтах з роботою, які знайшла, сподіваючись, що роботодавець знайде мене і я знатиму точно, куди їхати. Роботодавець мене не знайшов, тому я подивилася по гугл-картах, де найбільше результатів на запит "електронщик": це виявився Дрезден, значить їду туди.

Поїзди країнами ЄС безкоштовні для українців до 31.03.2022, тому я пробила гугл-картами маршрут і в суботу вранці виїхала.

Я приїхала нормально, знайшла волонтерів, вони направили мене до центру для біженців біля вокзалу, там нас розбили на групи та розвезли до пунктів для біженців.

Вже 3й день я живу у спортзалі якоїсь школи. У німецьких школах немає вай-фаю і є екран від мобільного інтернету, тому, щоб посидіти в інтернеті, потрібно виходити на вулицю. Нам організували ліжка, засоби першої необхідності, їжу. Перші 2 дні нас годували хлібом із сиром, сьогодні принесли суп. Перші дні я часто ставила собі питання "як я докотилася до такого життя?", але згодом почала приймати ситуацію. Адже це краще, ніж сидіти за диваном і вслухатися в кожен шорох. Тим більше, громадський транспорт безкоштовний, місто гарне, можна трохи попрактикувати німецьку.

Завтра нас обіцяють прийняти до Меси, щоби вирішити житлове питання і провести процедуру реєстрації. Якщо не вийде з житлом, мб шукатиму безпосередньо у людей за оголошеннями на сайтах пошуку житла.