Залишалося пройти останнє коло пекла - це поїзд через кордон, який стояв у величезній черзі таких самих поїздів через митницю. Цього разу це були вагони общаки, найнезручніші вагони для того, щоб якомога компактніше розпакувати людей. Цю ніч знову провела на підлозі, тільки цього разу ще й ноги замерзли.

Коли приїхала до Польщі, особливо не залишилося сил на вираження будь-яких емоцій. Затупила, що в Польщі інші оператори мобільного зв'язку, не змогла ні з ким зв'язатися після приїзду, ні спіймати вайфай. Тільки зателефонувала подрузі від телефону волонтера, що я на місці.

У Польщі волонтери роздають також сім-картки для біженців, і реєструють їх у певній базі. Тому щойно мене зареєстрували, на мене посипався град повідомлень.

Звідси все це виглядає як страшний сон, якийсь бойовик чи квест. Але в моменти переживань ти розумієш, наскільки страшним є стадний інстинкт у стресових ситуаціях. Якби не волонтери, це було б схоже на божевілля. Вони безпосередньо врятували нас від нас.